"Таємна сила орнаменту вишивки"

Етнографічний калейдоскоп

      З давніх давен різні побутові та звичні речі наділялися містичним значенням. Так і національний костюм, а саме його особливість, вишивка, має неабияке значення.Для нашого народу це святиня.

           Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях та легендах. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала власноруч вишити своєму нареченому сорочку.

       Вишиванка  — це символ здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам'яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг. В залежності від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці - змінювалася символіка виробу.

 Основною сировиною для виготовлення сорочки було лляне чи конопляне полотно домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок залежно від форми, використаних матеріалів, а також від семантики кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається з символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.) ідентифікуються з візерунками вишиванок XVIII—XX ст. Щоправда, символіка вишивки часто складалася з двох частин: історичної (родової) і прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду).

     Цікавий факт - "творили голкою" споконвіку жінки, які з покоління впокоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. В залежності від місцевості використовувалися різні орнаменти, техніки виконання та підбір кольорової гами вишивки.

       За тривалий час початковий символізм у вишивці або повністю втрачався або видозмінювався, проте традиції використання залишалися. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи : геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи атрибутів стародавніх вірувань, культів.

 Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. На основі стародавніх космологічних символфів у народі створенна своя система назв. Це «баранячі ноги», «кучері», «гребінчики», «кривульки», «сосонка», «перерва» тощо.

 В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині. Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок,у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» - символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» - символ кохання тощо.

      
      
        На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують ьні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.

А щодо барв, котрі використовували вишивальниці, то він теж не випадковий. Кожен колір мав своє значення. Основними та найбільш уживаними були червоний та чорний колір.Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що  урожай і достаток. Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань. Загалом, вишиванка - це як співоча душа народу, котра передає увесь внутрішній зміст: оспівує радощі та плаче від горя, молиться до Бога та просить захисту. Цей атрибут забезпечує зв'язок пращурів з майбутніми поколіннями й вселяє надію на добро.

                  Завідуюча бібліотекою-філією №8 Людмила Дуда