Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину, коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту. Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Наші пращури були мудрими, що змогли поєднати Християнство,
як ідею спасіння душі від мороку, з найсвітлішими образами минулого. Так виникла писанка − символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки − ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну.
